Епарцет (лат. Onobrychis) — багаторічна медова та кормова рослина із сімейства бобових. Відомо до 80 різновидів, які диктують у середній і Південній Європі, у північній Африці та в західній Азії. Дикоростальний еспарцет являє собою напівкустарці або дрібні чагарники, усаджені рясними шипами.

Еспанцет цінний медонос і кормова рослина. Містить багато поживних речовин, на відміну від люцерни та конюшини, менше вражається шкідниками та хворобами.

У еспарцета дуже розгалужена коренева система, що проникає завглибшки до 1,5 метрів. Як і всі бобові на коренях, експарцетаутворюються полуни, що збагачують ґрунт азотом.

Епарцет не вимогливий до ґрунтів і чудово росте на будь-яких, навіть бідних ґрунтах.

Епарцет не любить підтоплення, тому для його оброблення не придатні санітарні ґрунти та ґрунти з близьким залиганям ґрунтових вод.

У разі правильного агротехніку еспарцет росте на одному місці до семи років.

Зацвітає наприкінці травня — на початку червня та цвіте впродовж 3-4 тижнів.

Квітки еспарцета охоче відвідуються бджолами впродовж усього дня. Колір пилку ― коричнево-жовтий. Нектаропродуктивність до 100 кг/га.

Насіння еспарцету висіває зерновими сіячками, щойно ґрунт прогріється до 6-7 градусів на глибині 2-4 см.

Норма висівання насіння еспарцету залежить від способу посіву: 1). становить 50-60 кг/га — у разі використання рядового способу; 2). 20-30 кг/га — у разі використання широкорядного способу.

Медопродуктивність з 1 гектара — 280-350 кг